злодіяка
ЗЛОДІЯКА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що злодюга. У Нечипора була уся батькова натура. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться: і цигана обдурить, і старця обікраде (Кв.-Осн., II, 1956, 101); [Микита:] Ах ти, злодіяко! верни мені зараз [книжку]! (Сам., II, 1958, 153);- Та скільки ж вас там є, злодіяки?- кричали гетьманці (Довж., І, 1958, 153).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | злодіяка | злодіяки |
Родовий | злодіяки | злодіяк |
Давальний | злодіяці | злодіякам |
Знахідний | злодіяку | злодіяк |
Орудний | злодіякою | злодіяками |
Місцевий | на/у злодіяці | на/у злодіяках |
Кличний | злодіяко | злодіяки |