злорадість
ЗЛОРАДІСТЬ, дості, ж., рідко. Те саме, що злорадство. [Гебрей (повний лютості і злорадості) :] Я! Що зробив би я? Розруйнував би усі ті храми ваші й піраміди! (Л. Укр., II, 1951, 246); Перемогли недруги- Марко із Теклею. Тепер нап'ються злорадістю. В Саньки душа горить, волає помсти (Горд., Дівчина.., 1954, 306).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | злорадість | злорадості |
Родовий | злорадості, злорадости | злорадостей |
Давальний | злорадості | злорадостям |
Знахідний | злорадість | злорадості |
Орудний | злорадістю | злорадостями |
Місцевий | на/у злорадості | на/у злорадостях |
Кличний | злорадосте | злорадості |