злостити
ЗЛОСТИТИ, злощу, злостиш, недок., перех. Злити, дратувати, викликаючи злість. Найдужче злостили його розмови батька про золоті ковніри (Март., Тв., 1954, 240); Сташка звернула увагу на Бронка насамперед тому, що він не помічав дівчат, в тому числі, зрозуміло, і її. Сташку це злостило (Вільде, Сестри.., 1958, 378); Неможливість якось виправдатися, розуміння того, що Оксана сказала правду, найбільше злостили його (Собко, Шлях.., 1948, 11)
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | злощу | злостимо |
2 особа | злостиш | злостите |
3 особа | злостить | злостять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | злоститиму | злоститимемо |
2 особа | злоститимеш | злоститимете |
3 особа | злоститиме | злоститимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | злостив | злостили |
Жіночий рід | злостила | |
Середній рід | злостило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | злостімо | |
2 особа | злости | злостіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | злостячи | |
Минулий час | злостивши |