злочинницький
ЗЛОЧИННИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до злочину. Після злочинницького вбивства Сергія Мироновича Кірова партія направляє товариша Жданова в Ленінград (Літ. газ., 9.IX 1946, 1); Засобами фантастики оригінальна розвінчується злочинницька сутність філософії індивідуалізму, егоцентризму в трагедії українського радянського драматурга О. Левади «Фауст і смерть» (Рад літ-во, 3, 1964, 127).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | злочинницький | злочинницька | злочинницьке | злочинницькі |
Родовий | злочинницького | злочинницької | злочинницького | злочинницьких |
Давальний | злочинницькому | злочинницькій | злочинницькому | злочинницьким |
Знахідний | злочинницький, злочинницького | злочинницьку | злочинницьке | злочинницькі, злочинницьких |
Орудний | злочинницьким | злочинницькою | злочинницьким | злочинницькими |
Місцевий | на/у злочинницькому, злочинницькім | на/у злочинницькій | на/у злочинницькому, злочинницькім | на/у злочинницьких |