змовницький
ЗМОВНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до змовник. Цілком можливо, що в таборі існує своя змовницька організація, до неї Яблучко не знайшов дороги (Ю. Янов., I, 1954, 199); Революційну позицію в гуртку петрашевців займав Спєшнєв. Він додержував змовницької тактики, вимагав організації таємного товариства й підготовки повстання проти царизму (Іст. СРСР, II, 1957, 186); // Такий, як у змовника; таємничий. - Вчора був на мосту на вулиці.- Голос у Марка зробився змовницьким, з хитринкою.- Орися крутилася біля Сергія Золотаренка (Тют., Вир, 1964, 9); - Капкан! - сказав Мача і подивився на Юру змовницьким поглядом (Багмут, Щасл. день.., 1959, 141).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | змовницький | змовницька | змовницьке | змовницькі |
Родовий | змовницького | змовницької | змовницького | змовницьких |
Давальний | змовницькому | змовницькій | змовницькому | змовницьким |
Знахідний | змовницький, змовницького | змовницьку | змовницьке | змовницькі, змовницьких |
Орудний | змовницьким | змовницькою | змовницьким | змовницькими |
Місцевий | на/у змовницькому, змовницькім | на/у змовницькій | на/у змовницькому, змовницькім | на/у змовницьких |