змордований
ЗМОРДОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до змордувати. Змордований горем, я довго хворав [хворів], Без волі, без долі, - з одчаю вмирав (Граб., І, 1959, 619); ..жодна країна не була так змордована й змучена війною, як Росія (Ленін, 26, 1951, 441).
2. у знач. прикм. Змучений, втомлений, виснажений. По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок збі-джених, змордованих людей (Коцюб., І, 1955, 335); Жив [Сеспель] у якомусь важкому, хворобливому протиріччі. Існувало на світі жалюгідне, змордоване, передчасно зношене тіло, вміщало в собі велику, широку, могутню душу (Збан., Сеспель, 1961, 224).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | змордований | змордована | змордоване | змордовані |
Родовий | змордованого | змордованої | змордованого | змордованих |
Давальний | змордованому | змордованій | змордованому | змордованим |
Знахідний | змордований, змордованого | змордовану | змордоване | змордовані, змордованих |
Орудний | змордованим | змордованою | змордованим | змордованими |
Місцевий | на/у змордованому, змордованім | на/у змордованій | на/у змордованому, змордованім | на/у змордованих |