змужнілий
ЗМУЖНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до змужніти.
2. у знач. прикм. Який змужнів, досяг повного фізичного розвитку; дорослий; // Загартований у боях, праці і т. ін. Два роки тому попрощався він з юністю своєю в палаючому селі, де лишив свого батька, і тепер повернувся сюди змужнілим воїном (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 52); // В якому виявляється повний фізичний розвиток, змужніння. Цей несподіваний змужнілий голос прорізався у нього вперше в житті (Собко, Звич. життя, 1957, 285); Я був худеньким хлопчиком. Ходив у п'ятий клас... Тепер змужнілим почерком Описую той час (Шпак, Вибр., 1952, 144).
3. перен. Який досяг найвищого ступеня, найбільшого розквіту в своєму розвитку.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | змужнілий | змужніла | змужніле | змужнілі |
Родовий | змужнілого | змужнілої | змужнілого | змужнілих |
Давальний | змужнілому | змужнілій | змужнілому | змужнілим |
Знахідний | змужнілий, змужнілого | змужнілу | змужніле | змужнілі, змужнілих |
Орудний | змужнілим | змужнілою | змужнілим | змужнілими |
Місцевий | на/у змужнілому, змужнілім | на/у змужнілій | на/у змужнілому, змужнілім | на/у змужнілих |