знахабніти
ЗНАХАБНІТИ, ію, ієш. Док. до нахабніти. Пани фабриканти і шахтовласники заворушились, знахабніли, знижують платню, навмисне підбурюють ріпників до бунту (Кол., Терен.., 1959, 58); Дезертири знахабніли, не ховаються, озброєні, розлазяться по селах (Кач., II, 1958, 220).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знахабнію | знахабніємо |
2 особа | знахабнієш | знахабнієте |
3 особа | знахабніє | знахабніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | знахабнів | знахабніли |
Жіночий рід | знахабніла | |
Середній рід | знахабніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знахабніймо | |
2 особа | знахабній | знахабнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | знахабнівши |