знеохочений
ЗНЕОХОЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до знеохотити. По якімсь часі, знеохочений бідою, Камінський поїхав до Львова (Фр., XVI, 1955, 225).
2. у знач. прикм. Який знеохотився, втратив бажання, цікавість до чого-небудь. Після таких спектаклів я верталася додому зовсім розбитою, втомленою, знеохоченою і вже не тямила, навіщо і кому принесла я жертву (Л. Укр., III, 1952, 704); Я заперся в своїй кімнатці в готелю і лежав півтора дні в гарячці й голоді, ждучи смерті, безсильний і знеохочений до життя (Фр., І, 1955, 17); // Який виражає небажання, байдужість, незацікавленість. З утомленого, знеохоченого вигляду приятеля пізнав боярин Микола, що після оп'яніння старшого, зрілого мужа молодою шляхтянкою прийшло уже протверезіння (Оп., Іду.., 1958, 412).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знеохочений | знеохочена | знеохочене | знеохочені |
Родовий | знеохоченого | знеохоченої | знеохоченого | знеохочених |
Давальний | знеохоченому | знеохоченій | знеохоченому | знеохоченим |
Знахідний | знеохочений, знеохоченого | знеохочену | знеохочене | знеохочені, знеохочених |
Орудний | знеохоченим | знеохоченою | знеохоченим | знеохоченими |
Місцевий | на/у знеохоченому, знеохоченім | на/у знеохоченій | на/у знеохоченому, знеохоченім | на/у знеохочених |