знидіти
ЗНИДІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Втратити силу, здоров'я, стати кволим; захиріти (про людей). Недовго жила її від грудей відлучена дитина; біднятко зниділо, мов поросло мохом, та й навіки заснуло (Кобр., Вибр., 1954, 86); Щоб не знидіти від безділля, взявся [Поцілуйко] за шевство (Стельмах, Правда.., 1961, 187); // Стати чахлим; зав'янути, зачахнути (про рослини). Там, де були грядки цибулі, часнику, коли ще жила дружина Микули Бучини, зниділо картоплиння (Чендей, Поєдинок, 1962, 69).
2. тільки 3 ос., перен. Ослабнути, занепасти. - Бачите, мамо, талант, може знидіти, непіддержуваний і занедбуваний (Коб., II, 1956, 308); - Ви боялись за своє кохання, що воно знидіє в життьовій боротьбі? (Л. Укр., III, 1952, 700).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знидію | знидіємо |
2 особа | знидієш | знидієте |
3 особа | знидіє | знидіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | знидів | зниділи |
Жіночий рід | зниділа | |
Середній рід | зниділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знидіймо | |
2 особа | знидій | знидійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | знидівши |