зникання
ЗНИКАННЯ, я, с. Дія за знач. зникати. На застосовування нових і на зникання віджилих лексично-стилістичних елементів у говорах української мови, як і інших мов народів Радянського Союзу, впливають певні процеси (Нариси з діалектології.., 1955, 16); Огей замовкає, дивиться у вікно на кінематографічну появу й зникання клаптів лісу, ланів, залізничних будівель і рухливий, запалий обрій (Досв., Вибр., 1959, 214); Мисливський хист юних паливод, битих на трудному мистецтві зникання в натовпі з в'язкою бубликів, був відповідно оспіваний у тогочасних піснях і кантах (Ю. Янов., II, 1954, 195).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зникання | зникання |
Родовий | зникання | зникань |
Давальний | зниканню | зниканням |
Знахідний | зникання | зникання |
Орудний | зниканням | зниканнями |
Місцевий | на/у зниканні | на/у зниканнях |
Кличний | зникання | зникання |