зохотитися
ЗОХОТИТИСЯ, очуся, отишся, док., розм. Виявити охоту, бажання; захотіти. - Як брат зохотиться, то й прийдемо, - сказала писарша (Н.-Лев., IV, 1956, 61); І думала тепер [Мелашка], доручаючи сестрі блискучого гострого серпа: «Хай тільки вона вийде на поле, хай тільки побачить, як люде жнуть, то не втерпить - зохотиться жати» (Л. Янов., І, 1959, 152); Як вернулась Маруся разом з Василем, то зараз зохотилась платки подавати (Григ., Вибр., 1959, 38); - Оце ж мед зохотився везти, та дорогою забувся куди: до вас, чи в комору? (Стельмах, Правда.., 1961, 16); За батька Ремо-Сайфеддіна зохотився бути сам Гасан (Досв., Гюлле, 1961, 92).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зохочуся | зохотимося |
2 особа | зохотишся | зохотитеся |
3 особа | зохотиться | зохотяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зохотився | зохотилися |
Жіночий рід | зохотилася | |
Середній рід | зохотилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зохотомося | |
2 особа | зохотося | зохотьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зохотившись |