зранювати
ЗРАНЮВАТИ, нюю, нюєш, недок., ЗРАНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Заподіювати рани, рану. Михайло вибрався в провулок і пішов попід стінами колишніх будинків, зранюючи босі ноги об гостре каміння (Загреб., Європа 45, 1959, 21); Ратище слабо зранило звіра в передню лопатку (Фр., VI, 1951, 16); І даремно лебідь звав, будив її [зграю лебедину]. І коли він вгледів, що брати не чують, Що навік до себе прикував їх став,- Закричав від муки, вдарився об камінь, Зранив собі груди, крила поламав (Олесь, Вибр., 1958, 284); - Що з тобою, Федоро? - Ой, сестро, ногу зранила,- і пошкандибала до полукіпка (Цюпа, Назустріч.., 1958, 76); * Образно. - Коли б оця старенька вишня та вміла говорити... Згадала б, мабуть, і про тих невдячних, що зранили тіло її (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 10).
2. перен. Спричиняти кому-небудь душевний біль, страждання. - Ох, мій пане, ся відповідь зранить серце ніжній дамі! (Л. Укр., І, 1951, 434); Він сміявся так, мовби йому хто дарував мільйони, і заявляв мені тим сміхом, що не журиться мною зовсім. Це зранило мене так, що я з досади майже задрижала (Коб., І, 1956, 253).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зранюю | зранюємо |
2 особа | зранюєш | зранюєте |
3 особа | зранює | зранюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зранюватиму | зранюватимемо |
2 особа | зранюватимеш | зранюватимете |
3 особа | зранюватиме | зранюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зранював | зранювали |
Жіночий рід | зранювала | |
Середній рід | зранювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зранюймо | |
2 особа | зранюй | зранюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зранюючи | |
Минулий час | зранювавши |