зруйнований
ЗРУЙНОВАНИЙ, а. е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зруйнувати. Хоч не зруйнована - руїна ся будова, З усіх кутків тут пустка вигляда (Л. Укр., І, 1951, 71); Понівечені устої зруйнованих вибухами дніпровських мостів підносились над повіддю потворними голими кістяками (Довж., І, 1958, 324); Багате господарство було зруйноване. Не стало в радгоспі ні приміщень, ні худоби (Оров., Зел. повінь, 1961, 5); // зруйновано, безос. присудк. сл. Мінами зрита лежить дорога, Дім наш зруйновано вщент війною (Забашта, Вибр., 1958, 25).
2. у знач. прикм. Який зруйнувався. * Образно. Чимось кам'яним, громохким привалювала та обида його душу, засипала й хоронила її під уламками зруйнованих надій (Руд., Остання шабля, 1959, 198).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зруйнований | зруйнована | зруйноване | зруйновані |
Родовий | зруйнованого | зруйнованої | зруйнованого | зруйнованих |
Давальний | зруйнованому | зруйнованій | зруйнованому | зруйнованим |
Знахідний | зруйнований, зруйнованого | зруйновану | зруйноване | зруйновані, зруйнованих |
Орудний | зруйнованим | зруйнованою | зруйнованим | зруйнованими |
Місцевий | на/у зруйнованому, зруйнованім | на/у зруйнованій | на/у зруйнованому, зруйнованім | на/у зруйнованих |