зять
ЗЯТЬ, я, ч. 1. Чоловік дочки. До своєї дочки Горпуші прийняв [Сучок] собі у прийми зятя (Гр., II, 1963, 313); Цілий тиждень Микола запивав своє гірке бурлацтво і приходив додому п'яний. Дочка й зять зглядались між собою й мусили мовчати (Н.-Лев., II, 1956, 258); До привітної господині хлопці один з-перед одного напрошувалися в зяті (Чорн., Визвол. земля, 1959, 180).
2. Сестрин чоловік. Сьогодні одібрав од сестри і зятя листи (Мирний, V, 1955, 338); Жив [Прокіп] у сестри та зятя (Головко, І, 1957, 201).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зять | зяті |
Родовий | зятя | зятів |
Давальний | зятеві, зятю | зятям |
Знахідний | зятя | зятів |
Орудний | зятем | зятями |
Місцевий | на/у зяті, зятеві | на/у зятях |
Кличний | зятю | зяті |