зів
ЗІВ, а, ч. 1. Вхід з порожнини рота в глотку. Зондування через ніс роблять хворим, які перебувають в непритомному стані або коли у них є тяжкі захворювання рота і зіва (Заг. догляд за хворими, 1957, 62).
2. діал. Рот. Свої ж слова та їй у зіва! (Номис, 1864, № 7029); // Зябра (у риб). Помаленьку вона (щука) рознімає свою пащеку і випускає воду зівами (Фр., III, 1950, 331).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зів | зіви |
Родовий | зіва | зівів |
Давальний | зівові, зіву | зівам |
Знахідний | зів | зіви |
Орудний | зівом | зівами |
Місцевий | на/у зіві | на/у зівах |
Кличний | зіве | зіви |