зіщулюватися
ЗІЩУЛЮВАТИСЯ і ЗЩУЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗІЩУЛИТИСЯ і ЗЩУЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. рідко. Мружитися, прикриваючи очі повіками. Дід, збираючи з вусів бурульки, лукаво зіщулився (Шол., Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 15).
2. Зібгавшись, скорчуватися, ніби зменшуватися в об'ємі (про людей, тварин). «Коли б не випасти, коли б не випасти!» - під свист санок гупає тільки одна думка, а все тіло Христини зіщулюється в пругку грудочку, налиту радістю й острахом (Стельмах, І, 1962, 62); Вона [Медже] в'яне, зщулюється у купочку, як мімоза від грубого дотику (Тулуб, Людолови, II, 1957, 413); Зіщулився [кіт], вуха прищулив до голови, очі заплющив міцно-міцно (Збан., Мор. чайка, 1959, 95); М'які струмені повітря приємно лоскотали шкіру, і Вася зіщулився (Собко, Скеля.., 1961, 114); - А я ж то? - сказала Уляся і знов якось ущухла, зщулилась і головку похилила (Н.-Лев., IV, 1956, 320); * Образно. Будинки на пагорку немовби зіщулились од холоду (Жур., Звич. турботи, 1960, 4); // рідко. Хилитися донизу, никнути (про рослини). Хмари кругом облягли - і поле у тінь уступило. Птаство веселе примовкло. Затихнули, зщулились трави (Тич., І, 1946, 129).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зіщулююся | зіщулюємося |
2 особа | зіщулюєшся | зіщулюєтеся |
3 особа | зіщулюється | зіщулюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зіщулюватимуся | зіщулюватимемося |
2 особа | зіщулюватимешся | зіщулюватиметеся |
3 особа | зіщулюватиметься | зіщулюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зіщулювався | зіщулювалися |
Жіночий рід | зіщулювалася | |
Середній рід | зіщулювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зіщулюймося | |
2 особа | зіщулюйся | зіщулюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зіщулюючись | |
Минулий час | зіщулювавшись |