зіяння
ЗІЯННЯ, я, с., лінгв. Збіг двох чи кількох голосних у слові або на межі двох слів, з яких перше закінчується, а друге починається на голосну. Зіяння..- збіг двох чи кількох голосних звуків у одному слові або на межі різних слів, напр.: авіаескадрилья, коло озера, були у Устини (Сл. лінгв. терм., 1957, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зіяння | зіяння |
Родовий | зіяння | зіянь |
Давальний | зіянню | зіянням |
Знахідний | зіяння | зіяння |
Орудний | зіянням | зіяннями |
Місцевий | на/у зіянні | на/у зіяннях |
Кличний | зіяння | зіяння |