йот
ЙОТ, а, ч. Назва літери українського алфавіту на позначення звука «й».
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | йот | йоти |
Родовий | йота | йотів |
Давальний | йотові, йоту | йотам |
Знахідний | йот | йоти |
Орудний | йотом | йотами |
Місцевий | на/у йоті | на/у йотах |
Кличний | йоте | йоти |
йота
ЙОТА, и, ж. 1. Літера грецького алфавіту (і), яка позначає звук «і».
2. перен. Дуже маленька частина, мізерна доля чого-небудь; крихта. - Я охоче заплатив би зайвий долар за те, щоб побачити, як рука цього китайця [фокусника] схибить. Розумієте, всього на одну йоту (Донч.. VI, 1957, 413).
@ Ні на йоту - ніскільки, нітрохи. Він ні на йоту не змінився (Л. Укр., І, 1951, 288); [Усе] до йоти - цілком, абсолютно все. [Євгеній:] Завтра.. я й сам розповім вам усе до йоти, і то по всій щирій правді (Фр., IX, 1952, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | йота | йоти |
Родовий | йоти | йот |
Давальний | йоті | йотам |
Знахідний | йоту | йоти |
Орудний | йотою | йотами |
Місцевий | на/у йоті | на/у йотах |
Кличний | йото | йоти |