кадильник
КАДИЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто кадить кадилом. Шевченко.. ненавидів церкву з її облудою, лицемірством і юродивими кадильниками (Слово про Кобзаря, 1961, 162).
2. перен., ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь. Старанні кадильники.. підігрівали егоїстичні замашки ланкової (Вітч., 2, 1961, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кадильник | кадильники |
Родовий | кадильника | кадильників |
Давальний | кадильникові, кадильнику | кадильникам |
Знахідний | кадильника | кадильників |
Орудний | кадильником | кадильниками |
Місцевий | на/у кадильнику, кадильникові | на/у кадильниках |
Кличний | кадильнику | кадильники |