карати
КАРАТИ, аю, аєш, недок., перех. 1. Завдавати кари, накладати кару, покарання за що-небудь. - Не буду вас карать громами; По п'ятах виб'ю чубуками, Олимп заставлю вимітать (Котл., І, 1952, 249); [Танкіст:] І ворогів наших ми каратимемо вже всі разом, всією нашою зброєю, всією силою (Собко, П'єси, 1958, 60).
2. Завдавати мук, тортур; мучити. Споконвіку Прометея Там орел карає. Що день божий довбе ребра й серце розбиває (Шевч., І, 1951, 325); [Павло:] Тоді будеш знати, Як будуть карати, І на руки, і на ноги Диби набивати... (Кроп., II, 1958, 391); Ідучи мимо блідої тремтячої Марусі, говорив [Марусяк] крізь зуби: - Ой, і буду ж тє [тебе] бити, буду тє карати. Коси буду вимикати (Хотк., II, 1966, 211); У городі Немирові шляхтичі стояли, У городі Немирові козаків карали (Шпорта, Вибр., 1959, 316).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | караю | караємо |
2 особа | караєш | караєте |
3 особа | карає | карають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | каратиму | каратимемо |
2 особа | каратимеш | каратимете |
3 особа | каратиме | каратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | карав | карали |
Жіночий рід | карала | |
Середній рід | карало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | караймо | |
2 особа | карай | карайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | караючи | |
Минулий час | каравши |
карат
КАРАТ, а, ч., спец. Міра ваги коштовного каменю, що дорівнює 0,2 грама. Перстень з брильянтом у три чверті карата. Його уважно розглядає старий білоцерківський ювелір (Дмит., Розлука, 1947, 137); На найбільшій в алмазному краї (Якутська АРСР) збагачувальній фабриці № 3 виявлено алмаз вагою 166 каратів (33,2 грама) (Рад. Укр., 6.II 1968, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | карат | карати |
Родовий | карата | каратів |
Давальний | каратові, карату | каратам |
Знахідний | карат | карати |
Орудний | каратом | каратами |
Місцевий | на/у караті | на/у каратах |
Кличний | карате | карати |