коблик
КОБЛИК, КОВБЛИК, а, ч. Дрібна річкова риба родини коропових; пічкур. Сидить [Мирон] і вдивляється у плюскітливу воду, ..в ковбликів, що час від часу вилазять зі своїх печер або випливають із глибшого плеса (Фр., І, 1955, 232); На теплий брідок Андрій Сироїжка вийшов «на мацаки» і ловив руками срібні коблики в горщик (Козл., Ю. Крук, 1950, 65); Вдивившись глибше [в джерельце], намацала [Ксеня] табунець завмерлих ковбликів (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 64).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коблик | коблики |
Родовий | коблика | кобликів |
Давальний | кобликові, коблику | кобликам |
Знахідний | коблика | кобликів |
Орудний | кобликом | кобликами |
Місцевий | на/у коблику, кобликові | на/у кобликах |
Кличний | коблику | коблики |