кобура
КОБУРА, и, ж. 1. Шкіряна торбина біля кавалерійського сідла. Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями (Стор., І, 1957, 265).
2. Футляр для пістолета, револьвера тощо. Через одне плече в нього висіла сумка, на ремені біля широкого пояса прикріплений револьвер у кобурі (Трубл., Мандр., 1938, 104); Гнат озброєний добряче, так, що може битися з цілим батальйоном: по боках два нагани в брезентових кобурах (Тют., Вир, 1964, 300).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кобура | кобури |
Родовий | кобури | кобур |
Давальний | кобурі | кобурам |
Знахідний | кобуру | кобури |
Орудний | кобурою | кобурами |
Місцевий | на/у кобурі | на/у кобурах |
Кличний | кобуро | кобури |