ковбик
КОВБИК, а, ч., діал. 1. Шлунок.
2. Сальтисон. На столах стояла у великих мальованих тарілках страва; два ковбики в мисках лежали ще не початі (Кос., Новели, 1962, 92); * У порівн. - В'яжи його, пся крев! - вилетів наперед Боніфаціуш, і потилиця його стала червоною, як свіжо набитий ковбик (Тулуб, Людолови, II, 1957, 157).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ковбик | ковбики |
Родовий | ковбика | ковбиків |
Давальний | ковбикові, ковбику | ковбикам |
Знахідний | ковбик | ковбики |
Орудний | ковбиком | ковбиками |
Місцевий | на/у ковбику | на/у ковбиках |
Кличний | ковбику | ковбики |