колотися
КОЛОТИСЯ, колюся, колешся, недок. 1. Викликати почуття болю. Стерня колеться, ніжка болить... Спать не хочеться, гулять кортить (Сто пісень.., 1946, 225); // Мати здатність колоти (у 1 знач.). В променях сонця купається жито, Колються вуса шорсткі (Бойко, Про 17 літ, 1958, 59); * Образно. Не знав пан ротмістр, що наші козачки колються, як ті рожі (Стор., І, 1957, 160).
2. Битися за допомогою холодної (колючої) зброї; колоти один одного. [Петро:] Де-коли під музику [в комедії] співають, сміються, плачуть, лаються, б'ються, стріляються, колються (Котл., II, 1953, 32); Люди і звірі всі вкупі боролись. Гризлись зубами, ..кололись (Л. Укр., І, 1951, 464).
3. Піддаватися коленню; розщеплюватися, дробитися. Чорні блискучі боки його [роялю] кололись і западались за кожним махом кілка (Коцюб., II, 1955, 88); На річках кололася і ребром ставала аршинна крига (Ле, Наливайко, 1957, 45); Сокира вправно подзенькує в міцних руках, сухі кругляки колються легко (Чаб., Балкан, весна, 1960, 31).
@ [І] хочеться, і [й] колеться - про які-небудь вагання. Хиткі не знають, чого вони хочуть: і хочеться, і колеться, і Мілюков не велить (Ленін, 32, 1954, 331); - Хочеться й колеться. Думаю: оце прийду, а там у нього хтось є. Чого прийшла? (Руд., Остання шабля, 1959, 441).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колюся | колемося |
2 особа | колешся | колетеся |
3 особа | колеться | колуться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колотимуся | колотимемося |
2 особа | колотимешся | колотиметеся |
3 особа | колотиметься | колотимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | коловся | кололися |
Жіночий рід | кололася | |
Середній рід | кололося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колімося | |
2 особа | колися | коліться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | колучись | |
Минулий час | коловшись |
колотитися
КОЛОТИТИСЯ, очуся, отишся, недок. 1. розм. Приходити в рух від чого-небудь; коливатися. Тілеса його жіночки колотились перед ним від поштовхів ридвана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11); // Нерівно різкими поштовхами битися (про серце). Добре пам'ятає він, як колотилось його серце, коли старости взялися за клямку й відчинили двері (Коцюб., І, 1955, 24); Небезпеки не було, але однаково в мене дуже колотилося серце і стукало щось у скронях (Сміл., Сашко, 1957, 169).
2. Збиватися (про масло). Щось масло довго не колотиться (Сл. Гр.).
3. Трястися від холоду, страху і т. ін.; тремтіти, дрижати. Чи змерзла, чи з тривоги вся колотилась, насилу в хату вернулась, та й упала на постіль (Барв., Опов.., 1902, 168); Розказували [баби].., що буває так, що тільки гляне і вже зурочить - зараз нападе на людину пропасниця! так і труситься, так і колотиться! (Григ., Вибр., 1959, 62).
4. розм. Напружувати зусилля для досягнення чого-небудь; бути зайнятим чим-небудь, клопотатися чимось. - Як у них там? - Поповнення приймають, всю ніч колотяться (Гончар, І, 1954, 374); До півночі колотився [Федір], товкся по місту, .. потім ще й дома довго не лягав, і ось тепер маєш - проспав (Ткач, Арена, 1960, 115).
@ Колотитися з лихом - жити в нестатках, злиднях, перебиватися. Прийшлося [Оришці] нужду терпіти, прийшлося з лихом колотитися (Мирний, IV, 1955, 32).
5. Те саме, що хвилюватися. - Думаєте, пан їм [сиротам] пособить своїм хлібом? - ще більше колотився чоловік (Стельмах, І, 1962, 613); // Не давати спокою (про почуття, думки). Минув тиждень, як поховали ми Степана.., а все мені одне в голові колотиться: чия це куля, чия? (Жур., Вечір.., 1958, 348); Весь час в голові хурделили і колотилися ті самі роздуми (Стельмах, І, 1962, 381).
6. перен. Бурхливо виявляти незадоволення, незгоду; бушувати. - Ми ще самі тут у себе колотимось, бродимо, як ота земля повесні, а вони [інтервенти] тим часом лізуть, лізуть (Гончар, II, 1959, 21); Недарма колотяться на подвір'ї заробітчани (Стельмах, І, 1962, 191); // безос. Ми [хлопи] теж пану не спускали... Отак два роки колотилось (Фр., X, 1954, 289); Ми чекаємо - ждемо: чи смерть, чи воля бідолашним буде. Колотилось в нас такеньки аж тиждень (Вовчок, І, 1955, 271).
7. з ким, за що, про що і без додатка. Зчиняти сварку; сперечатися. П'яний додому вертався [Яків], лаявся, колотився (Мирний, І, 1954, 235); Вічно голодні Гран-чакові діти: троє босих, а двойко в чобітках, за які щоденно колотилася вся хата (Стельмах, І, 1962, 207); Що мали б то старі мисливці говорить, Коли б із них которий змагання це побачив! Про що колотитесь? Про куций хвіст собачий ! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 36).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колочуся | колотимося |
2 особа | колотишся | колотитеся |
3 особа | колотиться | колотяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колотитимуся | колотитимемося |
2 особа | колотитимешся | колотитиметеся |
3 особа | колотитиметься | колотитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | колотився | колотилися |
Жіночий рід | колотилася | |
Середній рід | колотилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колотімося | |
2 особа | колотися | колотіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | колотячись | |
Минулий час | колотившись |