конвоювати
КОНВОЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. Супроводити кого-, що-небудь конвоєм. Свідки гусари розповідають, що конвоювали вони валку на півтораста возів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 521); Конвоювало нас [заарештованих] ще менше поліцаїв, ніж учора (Збан., Єдина, 1959, 82); Він [корабель «Швидкий»] безперервно конвоював транспорти і танкери до лінії фронту (Ткач, Крута хвиля, 1956, 245).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | конвоюю | конвоюємо |
2 особа | конвоюєш | конвоюєте |
3 особа | конвоює | конвоюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | конвоюватиму | конвоюватимемо |
2 особа | конвоюватимеш | конвоюватимете |
3 особа | конвоюватиме | конвоюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | конвоював | конвоювали |
Жіночий рід | конвоювала | |
Середній рід | конвоювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | конвоюймо | |
2 особа | конвоюй | конвоюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | конвоюючи | |
Минулий час | конвоювавши |