кіс
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кіс | коси |
Родовий | коса | косів |
Давальний | косові, косу | косам |
Знахідний | коса | косів |
Орудний | косом | косами |
Місцевий | на/у косі, косові | на/у косах |
Кличний | косе | коси |
косити
КОСИТИ1, кошу, косиш, недок., перех. 1. також без додатка. Зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо. Вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили. Носили в пекло на підпал (Котл., І, 1952, 135); Поки батько й брати косили, а сестри гребли недалечка, я то сидів біля воза, ..то до їх бігав (Гр., І, 1963, 295); Ось він зовсім виразно бачить той зруб, на якому.. косив.. траву (Стельмах, І, 1962, 167); * У порівн. Сміх розкотився по хаті, з кутка в куток. Цілі ряди коливались од нього. Сміх косив наче та клав людей в покоси. Пан в постолах! Ха-ха! (Коцюб., II, 1955, 45).
@ Косити на грабки див. грабки.
2. перен. Позбавляти життя; нищити, вбивати. Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли.. Став людей косити голод. Став в могили їх нести (Олесь, Вибр., 1958, 348); Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила!- а сила знову розцвіла (Тич., II, 1957, 161); // безос. Пішла на людей пошесть та хвороба всяка: різачка та пропасниця, а найбільше - обкладки. Скільки від них дітвори перемерло! .. За малими почало й великих косити: не проходить того дня, щоб двох або трьох не ховали (Мирний, IV, 1955, 251).
КОСИТИ2, кошу, косиш, недок. 1. перех. і чим. Дивитися збоку, скоса; скошувати (очі). Кукса підозріло косив запалі очі на вікно (Донч., І, 1956, 69); Вдивляючись у Кравчука, вона весь час косила оком на його сусіду (Собко, Нам спокій.., 1959, 68).
2. неперех. Бути косооким, бути косим. Олександра Іванівна кинула на мене своїми прекрасними сірими очима.Ліве око косило, але погляд був живий, пронизливий і гарячий (Смолич, Театр.., 1946, 109); Він, здавалося, навіть трохи косив, бо, звертаючись до дівчини, дивився кудись повз неї, в простір (Коз., Сальвія, 1957, 48).
3. чим, неперех., перен. Дивитися неприязно, вороже. Неспокійно переступає [дід] а ноги на ногу, косить на бабу сердитими очима (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 44).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кошу | косимо |
2 особа | косиш | косите |
3 особа | косить | косять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | коситиму | коситимемо |
2 особа | коситимеш | коситимете |
3 особа | коситиме | коситимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | косив | косили |
Жіночий рід | косила | |
Середній рід | косило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | косімо | |
2 особа | коси | косіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | косячи | |
Минулий час | косивши |
коса
КОСА1, и, ж. 1. Заплетене волосся. Якраз під старою вишнею.. стояла дівчина, хороша, як зоря ясна; руса коса нижче пояса (Вовчок, І, 1955, 38); Очі в неї були великі, дві чорні коси, перекинуті наперед, обрамляли лице (Сенч., На Бат. горі, 1960, 32).
@ До сивої коси - до старості.- Я ждатиму Йвана хоч до сивої коси (Л. Укр., III, 1952, 739); Зав'язати косу див. зав'язувати.
2. перев. мн. Довге волосся. Хто се, хто се по тім боці Рве на собі коси?.. (Шевч., І, 1951, 164); Густі, золото-жовті коси буйними хвилями спадали на її груди і плечі (Фр., II, 1950, 378); Дівча біжить в тяжкім одчаї, Коса їй плечі устеляє (Стельмах, Жито.., 1954, 90); * Образно. По один бік глибокого темного шляху білокорі берези в розпущених зелених косах (Вас., II, 1959, 54).
КОСА2, и, ж. Сільськогосподарське знаряддя для косіння трави, збіжжя тощо, що має вигляд вузького зігнутого леза, прикріпленого до держака. Свідок слави, дідівщини З вітром розмовляє, А внук косу несе в росу. За ними співає (Шевч., І, 1951, 60); [Конон:] Косарі косять, А вітер повіває. Шовкова трава На коси полягає (Кроп., II, 1958, 431); Ти пам'ятаєш, як косили ми в полі жито, як порвав я косу, бо косив невміло (Сос., II, 1958, 369); // Ніж косарки. В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Тют., Вир, 1960, 271).
@ Наскочила (зайшла, найшла, напала, трапила і т. ін. ) коса на камінь - про тих, що не хочуть уступити один одному. [Ліхтаренко:] Ви не сваріться зо мною, бо наскочила коса на камінь. Я не з тих, що бояться! (К.-Карий, II, 1960, 336); [Арсен:] Сам же образив дівчину, а ждав, щоб вона вибачилась. А Надія горда ж була! [Ганна:] О, і не говори! Напала коса на камінь (Мороз, П'єси, 1959, 242); Смерть занесла свою гостру косу див. заносити.
КОСА3, и, ж. Вузька намивна смуга суходолу в морі, річці тощо, сполучена одним кінцем із берегом; мис. Човен повернув за гострий ріг піскуватої коси і вступив у Чорне море (Н.-Лев., II, 1956, 225); Скільки оком скинеш - леліє Дніпро, вигинаючись помежи горами, тихо миючи піскуваті коси (Коцюб., III, 1956, 45); На піщаній косі, що кинджалом врізалась у море, стояв маяк (Шиян, Переможці, 1950, 44).
КОСА4, и, ж., діал. Селезінка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька (Номис, 1864, № 310).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коса | коси |
Родовий | коси | кіс |
Давальний | косі | косам |
Знахідний | косу | коси |
Орудний | косою | косами |
Місцевий | на/у косі | на/у косах |
Кличний | косо | коси |