крадений
КРАДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до красти. Якби взять І всю мізерію а собою. Дідами крадене добро, Тойді [тоді] оставсь би сиротою 3 святими горами Дніпро! (Шевч., І, 1951, 331); // у знач. прикм. Мужики везли крадену пшеницю (Н.-Лев., III, 1956, 171); Старий Щербина, бувало, обдурював на ярмарках.. кучматих румунських циган.., які нерідко з краденими кіньми перебиралися з королівства на Поділля (Стельмах, І, 1962, 69); // у знач. ім. крадене, ного, с. Чужі речі, привласнені таємно. Плавні були добрим місцем до схованки краденого (Коцюб., І, 1955, 375).
Крадене весілля, заст.- таємне одруження без, згоди батьків. [Горпина Корніївна:] Так оце у вас крадене весілля, ховане вінчання! (Н.-Лев., II, 1956, 526); Крадений шлюб - шлюб після викрадення нареченої в батьків.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | крадений | крадена | крадене | крадені |
Родовий | краденого | краденої | краденого | крадених |
Давальний | краденому | краденій | краденому | краденим |
Знахідний | крадений, краденого | крадену | крадене | крадені, крадених |
Орудний | краденим | краденою | краденим | краденими |
Місцевий | на/у краденому, краденім | на/у краденій | на/у краденому, краденім | на/у крадених |