кудись
КУДИСЬ, присл. 1. У невизначеному напрямі; невідомо куди. А дні тим часом йшли кудись, І круг тебе давно не стало Багато з того, що колись Жило, росло і розцвітало... (Щог., Поезії, 1958, 226); Дівчина зажуреними очима задумано дивилася кудись (Головко, І, 1957, 108); Життя кудись іде, хвилюється, як море (Рильський, І, 1960, 114); // Байдуже куди. Приємно було.. підставляти лице під сонце і вітер і йти кудись без цілі (Коцюб., II, 1955, 210).
2. У певне (невідоме для мовця) місце. І запалить - не запалила [Синиця моря], А тільки слави наробила Та з сорому й сховалася кудись (Гл., Вибр., 1951, 38); [Олекса:] А де ж се мати? [Мар'яна:] Вони незабаром вернуться - на часиночку пішли кудись (Вас., III, 1960, 46); - Не женіть мене звідси в санвзвод.. Тут усі наші... А там вилікують і потім зашлють кудись... (Гончар, III, 1959, 43).
Кудись-інде - у яке-небудь інше місце. - А німці в вас є? - Були, а це тижнів зо два як нема. Пооб'їдали нас, пообпивали, та й побралися кудись-інде,- каже білява [жінка] (Вирган, В розп. літа, 1959, 267).