культурник
КУЛЬТУРНИК, а, ч. 1. Прихильник культурництва. - Треба б нам поговорити про.. національні й просвітні справи, щоб негайно ставать до праці, коли вже нас продражнили «культурниками» (Н.-Лев., І, 1956, 621); Молодіж українська [у 80-х роках XIX ст.] ділилася на «політиків» і «культурників» (Сам., II, 1958, 391); Показано Потурайчина [у повісті Л. Мартовича «Забобон»] тільки як культурника, що обстоює потребу організації читальні, кооперативу тощо (Іст. укр. літ., І, 1954, 687).
2. розм. Культпрацівник у будинку відпочинку, санаторії і т. ін. Санаторний культурник влаштував екскурсію до Желєзноводська - на гору Желєзную (Десняк, II, 1955, 407); Культурник беззвучно розкривав і закривав рота, ніби витягнена з води риба, щось намагався відповісти, але слова не йшли з його вуст (Вол., Місячне срібло, 1961, 230).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | культурник | культурники |
Родовий | культурника | культурників |
Давальний | культурникові, культурнику | культурникам |
Знахідний | культурника | культурників |
Орудний | культурником | культурниками |
Місцевий | на/у культурнику, культурникові | на/у культурниках |
Кличний | культурнику | культурники |