кури
КУРИ, ей, мн. Загальна назва свійських птахів родини курячих; курки й півні. Гафійка сиділа на призьбі за хатою. Біля ніг її кружились кури (Коцюб., II, 1955, 19); - Почекай, курей погодую та проведу тебе трошки (Шиян, Переможці, 1950, 36); // М'ясо цих птахів; курятина. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Котл., І, 1952, 91).
@ Грошей [і] кури не клюють у кого - дуже багато грошей у когось. В нього [Созоненка] грошей кури не клюють (Стельмах, II, 1962, 355); [І] кури загребуть кого - загине безслідно хто-небудь. Курям на сміх - про що-небудь явно безглузде.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кури | |
Родовий | курей | |
Давальний | курям | |
Знахідний | курей | |
Орудний | курми | |
Місцевий | на/у курях | |
Кличний | кури |
§ 47. І відміна (Б, п. 5, в): курми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 1, а): кури, курей, курям, курми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 1, а, прим.): кури, курей, курям, курми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 2, а): кури, курей, курям, курми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 3, а): кури, курей, курям, курми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 4, в): кури, курей, курям, курми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 5, в): кури, курей, курям, курми
кура
КУРА, и, ж., діал. 1. Курява. Іде чумак заморений, Курою покритий (Щог., Поезії, 1958, 434); Скочила я на віз; Михайло погнав коня так, що тільки кура по дорозі курить (Гр., Без хліба, 1958, 142); * У порівн. В битві розвіється гидь білопанська. Наче кура степова (Мас., Сорок.., 1957, 445).
2. Завірюха (у 1 знач.). Вітер.. підіймає Олю вгору І несе на білу гору, Де живе його сестра, Снігокрутниця кури (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кура | кури |
Родовий | кури | кур |
Давальний | курі | курам |
Знахідний | куру | кури |
Орудний | курою | курами |
Місцевий | на/у курі | на/у курах |
Кличний | куро | кури |
курити
КУРИТИ1, курю, куриш, недок. 1. перех. і без додатка. Вдихати й видихати дим якої-небудь речовини, переважно тютюну. Ми - шваби, куримо табак (Граб., І, 1959, 249); І за вечерею, і повечерявши,- обсівшись біля припічка, щоб курити в піч, гомоніли допізна чоловіки про се, про те (Головко, II, 1957, 181); - Ти дай мені, синок, закурити... Зроду таких не курив (Тют., Вир, 1964, 213); * Образно. Із Лисянки Кругом засвітило: Ото Гонта з Залізняком, Люльки закурили. Страшно, страшно закурили. І в пеклі не вміють Отак курить (Шевч., І, 1963, 117).
Курити люльку (кальян і т. ін. ) - користуватися для куріння (у 1 знач.) люлькою, кальяном і т. ін. Мій Кирило - золото не чумак!.. Все люльку курив (Вовчок, І, 1955, 60); Курити тютюн (тютюнець, цигарку і т. ін.) - вживати для куріння тютюн, цигарки тощо. Еней, по човну походжая, Роменський тютюнець курив (Котл., І, 1952,164); Запалив я цигарку, вчитель- теж. Скільки споминів, слів. Як колись я від нього потайки цигарки в час перерви курив... (Сос., І, 1957, 244).
2. перех. і неперех. Спалюючи певні речовини, наповнювати приміщення ароматичним димом. - Прочитавши його роботи книжку, зараз у хаті кури, а то завадить (Кв.-Осн., II, 1956, 249).
3. перех. Добувати, одержувати способом перегонки (горілку, смолу, дьоготь і т. ін.). - Пан втік, а панича Льольо на насіння лишили. Нехай курить... горілку (Коцюб., II, 1955, 85); - Вас дьоготь бентежить? - хвилюється і сердиться Лісовський. - Але чому ж ви тоді курите його у ваших лісах? (Стельмах, І, 1962, 42).
4. неперех., розм., заст. Гуляти, п'ючи; пиячити. Троянці добре там курили, Дали приманку всім жінкам, По вечорницям всі ходили. Просвітку не було дівкам (Котл., І, 1952, 78).
КУРИТИ2, курю, куриш, недок. Роблячи що-небудь, здіймати куряву, пил; пилити. Галя вимітала долівку. Йому [Василеві] на заваді і тихе шуршання притертого деркача по долівці. - Не кури! - кричить він на сестру (Мирний, IV, 1955, 28); // їхати, бігти, здіймаючи куряву. Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко? (Коцюб., II, 1955, 13); На шляху курить десь парою коней фаетон (Вас., III, 1960, 345); // чим. Здіймаючи вгору дрібні часточки чого-небудь, крутити ними в повітрі. У місті була відлига, але за містом тяг холодний вітер і курив дрібним снігом (Фр., VII, 1951, 405); // Виділяти в повітря дрібні часточки чого-небудь. Шумить, наллята буйним соком, Курить пилком озимина (Шпорта, Твої літа, 1950, 103).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курю | куримо |
2 особа | куриш | курите |
3 особа | курить | курять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куритиму | куритимемо |
2 особа | куритимеш | куритимете |
3 особа | куритиме | куритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | курив | курили |
Жіночий рід | курила | |
Середній рід | курило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курімо | |
2 особа | кури | куріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | курячи | |
Минулий час | куривши |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курю | куримо |
2 особа | куриш | курите |
3 особа | курить | курять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куритиму | куритимемо |
2 особа | куритимеш | куритимете |
3 особа | куритиме | куритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | курив | курили |
Жіночий рід | курила | |
Середній рід | курило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курімо | |
2 особа | кури | куріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | курячи | |
Минулий час | куривши |
куріти
КУРІТИ1, курить, рідко куріє, недок. Горіти слабо, виділяючи при цьому дим. Вкине [Чіпка] у піч гнилої соломи,- тліє вона там собі та курить (Мирний, II, 1954, 193); Тільки перед завісою.. горіло кілька ламп; одна з них, проти капітана, просто куріла (Досв., Вибр., 1959, 100); У руках ще куріла цигарка - підніс [Тихін] до вусів, затягся жадібно нею раз, удруге (Головко, II, 1957, 115); // Сповнювати повітря димом. Черевата піч потріскалась,- диміла, куріла (Мирний, І, 1949, 140); - Укритий кіптявою й прахом Берліна, він [солдат] щойно вийшов з бою й весь ще курів на осонні біля Бранденбурзької брами (Довж., І, 1958, 279).
Дим курить - димить. Ззаду так як дим курить, Степ кругом синіє (Бор., Тв., 1957, 63).
КУРІТИ2, рить, недок. 1. Підіймати куряву вгору. Каменем вислані улиці, зранку политі, щоб не куріли, вилискувались на сонці широкими сірими кругляками (Мирний, III, 1954, 257); Ідуть полки. Курять шляхи походні (Бажан, І, 1946, 138); // Здійматися вгору (про пил, сніг, туман і т. ін.). З шинелі летять клапті сукна і курить пилюка (Тют., Вир, 1964, 499); Осінній степ.. лежав тепер у чорних ранах, і тільки над ними ледь-ледь курів туманець відпару (Стельмах, І, 1962, 635); Над землею курів парок, хвилями гойдалося легке сріблясте марево (Грим., Незакінч. роман, 1962, 206); // чим. Те саме, що парувати1 1. Під гарячим сонцем степ курів пахощами й вигравав веселкою барв (Панч, III, 1956, 66); // безос. Над хвилястими зеленими ланами житів куріло синюватим маревом (Коз., Серце матері, 1947, 73).
@ Аж [пил] курить - дуже, інтенсивно, із запалом. Бились-бились - аж курить, аж іскри скачуть (Укр.. казки, 1951, 80); - Ласій таки курник будує.- Будує? - Аж пил курить (Збан., Переджнив'я, 1960, 386).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курю | куримо |
2 особа | куриш | курите |
3 особа | курить | курять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курітиму | курітимемо |
2 особа | курітимеш | курітимете |
3 особа | курітиме | курітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | курів | куріли |
Жіночий рід | куріла | |
Середній рід | куріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курімо | |
2 особа | кури | куріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | курячи | |
Минулий час | курівши |