кіготь
КІГОТЬ, гтя, ч. 1. Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох птахів і тварин; пазур. Мохната лапа [ведмедиці], насторожена острими кігтями, грозила її груді (Фр., VI, 1951, 19); Ось, підгорнувши білі крила, Одна [чайка] торкнулась до води, Знялась од хвиль, летить сюди, - У кігтях рибка б'ється біла (Черн., Поезії, 1959, 238); // перев. мн., розм., зневажл. Про довгі нігті людини. Так би, здається, схопилася, ускочила до їх та й учепилася кігтями в його [панича] баньки!.. (Мирний, III, 1954, 228).
@ Бути в кігтях кого; Потрапити в кігті до кого, зневажл.- бути в цілковитій залежності від когось, потрапити під чиюсь владу; Обламати (відрубати) кігті, зневажл.- не дати можливості здійснити злий намір. - Під Москвою Гітлеру одрубали кігті і в наступ перейшли (Кучер, Голод, 1961, 124); Показувати (показати) [свої] кігті див. показувати; Тримати (держати) в кігтях кого, зневажл.- тримати когось у цілковитій залежності, мати над кимось владу.
2. тільки мн., спец. Залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюється до взуття для вилізання на стовп або дерево; кішка (у 3 знач.). При навішуванні важких проводів користуються драбиною або кігтями, за допомогою яких вилізають на опору й піднімають провід (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 117); Залізні кігті, прив'язані до чобіт, мов дебелі серпи, міцно вгрузли в соснову деревину (Кучер, Зол. руки, 1948, 39).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кіготь | кігті |
Родовий | кігтя | кігтів |
Давальний | кігтеві, кігтю | кігтям |
Знахідний | кіготь | кігті |
Орудний | кігтем | кігтями |
Місцевий | на/у кігті | на/у кігтях |
Кличний | кігтю | кігті |