лаба
ЛАБА, и, ж., діал. Лапа (у 1 знач.). Хапався [хапається] лабами за коріння, нюхає і ричить [ведмідь], так ричить, мов розгніваний п'яниця (Фр., IV, 1950, 26); - То як же це ти сам в таку даль подавси [подався]? Таж ту [тут] легко господареві Глибокої Дебри в лаби попасти!.. (Кол., Терен.., 1959, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лаба | лаби |
Родовий | лаби | лаб |
Давальний | лабі | лабам |
Знахідний | лабу | лаби |
Орудний | лабою | лабами |
Місцевий | на/у лабі | на/у лабах |
Кличний | лабо | лаби |