лампада
ЛАМПАДА, и, ж. 1. церк. Наповнена оливою невелика посудина з ґнотом, яку заплюють перед іконами. Перед іконою пречистої Горить лампада уночі (Шевч., II, 1953, 222); Нарешті вона зітхнула, підійшла до кіота, поправила гнотик у лампаді, заслонила шторки (Мик., II, 1957, 295).
2. заст., поет. Світильник, лампа. [Анна:] Глянь, лишень, Долорес,- як блимає у сій гробниці світло, мов заслоняє хто і відслоняє... Ну що, як там хто є? [Долорес:] То кажани навкруг лампади в'ються (Л. Укр., III, 1952, 338); Ключ у дверях задзвенів. Самота працьовита й спокійна Світить лампаду мою і розкладає папір (Рильський, І, 1956, 57); // перен. Про сяйво зірок. Снились їй ночі в серпанках сріблястих, Зір тихосяйні лампади, Крики пташечі [пташині], зітхання вітрів... (Олесь, Вибр., 1958, 222).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лампада | лампади |
Родовий | лампади | лампад |
Давальний | лампаді | лампадам |
Знахідний | лампаду | лампади |
Орудний | лампадою | лампадами |
Місцевий | на/у лампаді | на/у лампадах |
Кличний | лампадо | лампади |