лащити
ЛАЩИТИ, лащу, ластиш, недок., перех. Те саме, що пестити. Часом прокинеться в ньому чоловік і він тоді став таким добрим: і дітей лащить і до жінки заговорить як слід (Коцюб., І, 1955, 438); Він ходить між корів, підійде до одної, до другої скотини - лащить їх (Ю. Янов., IV, 1959, 13); Марить море Середземне, Ледве лащить береги... (Олесь, Вибр., 1958, 248).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лащу | лащимо |
2 особа | лащиш | лащите |
3 особа | лащить | лащать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лащитиму | лащитимемо |
2 особа | лащитимеш | лащитимете |
3 особа | лащитиме | лащитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лащив | лащили |
Жіночий рід | лащила | |
Середній рід | лащило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лащмо | |
2 особа | лащ | лащіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лащячи | |
Минулий час | лащивши |