левіт
ЛЕВІТ, а, ч. 1. іст. Священнослужитель у древніх євреїв. - Ти в руїнах тепера, єдиний наш храм.. Всі пророки твої від тебе відреклись І левітів немає з тобою (Л. Укр., І, 1951, 129).
2. перен., заст. Співець. В кайданах будеш,- віри твердо йми: Тебе, мого обраного левіта, Я виведу а заклятої тюрми. Щоб голос твій не згинув серед світа... (Граб., І, 1959, 290).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | левіт | левіти |
Родовий | левіта | левітів |
Давальний | левітові, левіту | левітам |
Знахідний | левіта | левітів |
Орудний | левітом | левітами |
Місцевий | на/у левіті, левітові | на/у левітах |
Кличний | левіте | левіти |