легкодухий
ЛЕГКОДУХИЙ, а, е. 1. Позбавлений сили волі; нерішучий, безсилий. Є такі люди.. Такі легкодухі, що в радощах та розкошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають (Вовчок, І, 1955, 163); [Кіндрат Іванович:] Оці образовані люди, то вони якісь легкодухі, нетерплячі (Кроп., II, 1958, 337); * Образно. Вони [коні] в них задихаються від ожиріння серця!.. Легкодухі, як І їхні господарі! (Гончар, III, 1959, 89); // Легковажний. Страх, що Іван вважатиме її за звичайну легкодуху попівну, яка шукає собі жениха, примусив її заговорити з ним сьогодні (Кол., Терен.., 1959, 113).
2. Те саме, що боязкий 1; // у знач. ім. легкодухий, хого, ч.; легкодуха, хої, ж. Боязка людина; боягуз, боягузка. Тут не було нікчем і легкодухих. Герої йшли крізь смерчі і югу (Забашта, Вибр., 1958, 128).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | легкодухий | легкодуха | легкодухе | легкодухі |
Родовий | легкодухого | легкодухої | легкодухого | легкодухих |
Давальний | легкодухому | легкодухій | легкодухому | легкодухим |
Знахідний | легкодухий, легкодухого | легкодуху | легкодухе | легкодухі, легкодухих |
Орудний | легкодухим | легкодухою | легкодухим | легкодухими |
Місцевий | на/у легкодухому, легкодухім | на/у легкодухій | на/у легкодухому, легкодухім | на/у легкодухих |