леліяний
ЛЕЛІЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до леліяти. Одна згадка про гешефти з волами.. розбудила в його голові цілий ряд давно леліяних думок і мрій (Фр., III, 1950, 23); Він [Хмельницький] здійснить мрію не хвилинну - Давно леліяну в душі, Не дасть турецькому паші У зашморг взяти Україну (Павл., Бистрина, 1959, 36); // у знач. прикм. Їх леліяні мрії були розбиті (Козл., Мандрівники, 1946, 67).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | леліяний | леліяна | леліяне | леліяні |
Родовий | леліяного | леліяної | леліяного | леліяних |
Давальний | леліяному | леліяній | леліяному | леліяним |
Знахідний | леліяний, леліяного | леліяну | леліяне | леліяні, леліяних |
Орудний | леліяним | леліяною | леліяним | леліяними |
Місцевий | на/у леліяному, леліянім | на/у леліяній | на/у леліяному, леліянім | на/у леліяних |