леп
ЛЕП, у, ч . 1. Бруд, що вкриває спітніле, довго не мите тіло. Хлюпнувши на себе раз, .. для сміху, кожний потім входив у смак і довго відтирав із себе леп, що в'їдався в шкіру цілими роками (Мик., II, 1957, 432); Грицько опустив у воду ноги, відтирав із ступнів чорний леп (Збан., Сеспель, 1961, 427); // Липкий бруд, що вкриває певну поверхню. На столі лепу, хоч ріпу сій (Свидн., Люборацькі, 1955, 21); // чого, який, перен. Про щось негативне в житті людини. Я був чистий і свіжий, ..я був молодий, не чув своїх літ і свого тіла, того лепу брудного життя (Коцюб., II, 1955, 295); - Давайте перше згребла покупуємо, щоб отой леп дрібновласницький пообшкрібати на собі (Кучер, Прощай.., 1957, 394).
2. діал . Земляний віск; озокерит. Раз за разом гатить він дзюбаком у .. опоку і відриває від неї кусні лепу (Фр., IV, 1950, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | леп | лепи |
Родовий | лепу | лепів |
Давальний | лепові, лепу | лепам |
Знахідний | леп | лепи |
Орудний | лепом | лепами |
Місцевий | на/у лепі | на/у лепах |
Кличний | лепе | лепи |