лепет
ЛЕПЕТ, у, ч . 1. Те саме, що лепетання. Харитя своїм дитячим лепетом прохала у бога здоров'я слабій матусі (Коцюб., І, 1955, 15); Вони, дивлячись на кумедні порухи маленьких рученят, на незрозумілий лепет і усмішки маленької, і собі усміхалися (Коцюба, Нові береги, 1959, 159).
2. чого і без додатка, перен. Тихий невиразний шум. Вітер затих, тільки з лепетом в річці Хвиля за хвилею йде (Дн. Чайка, Тв., 1960, 255); Вже холод осені я в теплім вітрі чую, і в листя лепеті, і в сонячнім вогні (Сос., Щастя.., 1962, 188).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лепет | лепети |
Родовий | лепету | лепетів |
Давальний | лепетові, лепету | лепетам |
Знахідний | лепет | лепети |
Орудний | лепетом | лепетами |
Місцевий | на/у лепеті | на/у лепетах |
Кличний | лепете | лепети |