лизнути
ЛИЗНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. 1. Однокр. до лизати. Пес дійсно ще раз лизнув Юрка по лиці і ліг собі мирно під ноги (Козл., Ю. Крук, 1950, 244); Одсунула [Секлета] горщик здоровенний.., помішала ложкою страву, лизнула й смакувала довго; добрий борщ! (Головко, II, 1957, 43); Червоні язики яскравого полум'я лизнули його одяг, руки, ноги (Ткач, Жди.., 1959, 34); Зрадів Осел, у ноги повалився, Фортуниху у рученьку лизнув (Гл., Вибр., 1951, 137); * Образно. Вітер сніг лизнув. Зітхнув. Зима (Тич., Зростай.., 1960, 52).
2. перен . Дуже мало з'їсти чого-небудь. - Не діждеш, щоб я тобі і лизнути дав! Ні, сам поїм усе (Кв.-Осн., II, 1956, 477); - Ото всього?! Та хіба ж так вареники їдять! Ото лизнула та й уже?! (Вишня, І, 1956, 348).
3. перен., розм., зневажл . Напитися п'яним. Чіпка напоїв Сидора й москалів, що з ним прийшли, та на радощах і сам так лизнув, що насилу виліз з хати (Мирний, І, 1949, 349).
@Чорт (віл) лизне кого - зникне хто-небудь безслідно. - За кучму сю твою велику Як дам ляща тобі я в пику, То тут тебе лизне і чорт! (Котл., І, 1952, 83).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лизну | лизнемо |
2 особа | лизнеш | лизнете |
3 особа | лизне | лизнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лизнув | лизнули |
Жіночий рід | лизнула | |
Середній рід | лизнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лизнімо | |
2 особа | лизни | лизніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | лизнувши |