лобань
ЛОБАНЬ, я. 1. ч ., розм. Людина або тварина з великим опуклим лобом; // Уживається як лайливе слово. - Ти, такий лобаню, схопився, лоба не перехрестивши, та до хліба зараз тягнешся? (Вас., І, 1959, 324).
2. ч. і ж. Цінна промислова риба родини кефалевих. Позаторік восени, коли пішла в морі лобань, змовився Нур'ялі з братами Медже.. вийти на лов (Тулуб, Людолови, І, 1957, 260).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лобань | лобані |
Родовий | лобаня | лобанів |
Давальний | лобаневі, лобаню | лобаням |
Знахідний | лобаня | лобанів |
Орудний | лобанем | лобанями |
Місцевий | на/у лобані | на/у лобанях |
Кличний | лобаню | лобані |