луб
ЛУБ, у, ч . 1. спец. У рослини - комплекс тканин, через які проходять органічні речовини від листків до коренів. Мікроскопічне.. дослідження ураженої деревини показало.., що міцелій гриба поширюється головним чином в лубі (Бот. ж., X, 1, 1953, 97).
2. Внутрішня частина кори листяних дерев, що межує з деревиною. Березовий луб сушать у прохолодному місці півтора-два тижні (Гурток "Умілі руки..", 1955, 101); * У порівн. Пальто на ній намокло.. замерзло й стало цупке, як луб (Н.-Лев., IV, 1956, 261).
3. заст . Виріб з цієї частини кори.
@ Як (мов, наче і т. ін .) з луба лити - те саме, що Як (мов, наче і т. ін .) з відра [лити] (див . відро). Часом дощ ллє як з луба, а Кметик лазить по квітнику і визбирує щось по стежках (Ков., Світ.., 1960, 117); Насунули такі хмари, що лило, як з луба (Логв., Літа.., 1960, 48); Лубом стояти (стати) - бути твердим, цупким. Беруся я до люльки. Та ба! Язик задубів, став лубом, у горлі пече (Март., Тв., 1954, 278); Брови йому падають на очі двома очіпками, свита стоїть лубом, - він приїхав з дому, з холодної негоди (Мик., II, 1957, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | луб | луби |
Родовий | лубу | лубів |
Давальний | лубові, лубу | лубам |
Знахідний | луб | луби |
Орудний | лубом | лубами |
Місцевий | на/у лубі | на/у лубах |
Кличний | лубе | луби |