лупотіти
ЛУПОТІТИ, очу, отиш, недок., розм. Те саме, що лопотіти 2 - 5. У хаті стало тихо. Шаруділи тільки олівці та пера, та лупотіли папери... (Вас., І, 1959, 165); Шинель лупотить по спині кволими крилами (Рад. Укр., 19.III 1963, 3); - Лети ж ти, молода, пташкою, а ви, дружки, за нею! Щоб ви до віку-вічного літали й щебетали! - Проказала вона сі слова чарівничі, - вони й випурхнули вікном, одна по другій, тільки крильцями лупотять (Вовчок, І, 1955, 53).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лупочу | лупотимо |
2 особа | лупотиш | лупотите |
3 особа | лупотить | лупотять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лупотітиму | лупотітимемо |
2 особа | лупотітимеш | лупотітимете |
3 особа | лупотітиме | лупотітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лупотів | лупотіли |
Жіночий рід | лупотіла | |
Середній рід | лупотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лупотімо | |
2 особа | лупоти | лупотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лупотячи | |
Минулий час | лупотівши |