любощі
ЛЮБОЩІ, ів, мн. Те саме, що любов 1. Любощі як сон: не заїси, не заспиш: раз чоловік родиться, раз і любить... (Барв., Опов.., 1902, 118); Поранив козак серце не в хороброму бою, а в нещасливому коханні; замутили любощі та ревнощі йому голову (Вол., Дні.., 1958, 82); Це саме надходить та пора, коли Купала розтрушує любощі (Стельмах, І, 1962, 540); // Інтимні стосунки з особою іншої статі. Заводить [Тетяна] любощі з регентами і з сільськими писарями (Вас., II, 1959, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | любощі | |
Родовий | любощів | |
Давальний | любощам | |
Знахідний | любощі | |
Орудний | любощами | |
Місцевий | на/у любощах | |
Кличний | любощі |