лягавий
ЛЯГАВИЙ, а, е. 1. Який відшукує дичину нюхом (про породу мисливських собак). Він накладав сам свому лягавому псу - Нептуну, що сидів на стільці поруч, кістки на тарілку (Коцюб., II, 1955, 386); Полюєте, розуміється, ви з собакою, - лягавим улітку і з собаками-гончаками восени і взимку (Вишня, II, 1956, 236); // у знач. ім. лягавий, вого, ч. ; лягава, вої, ж. Мисливський собака цієї породи . [Крукке:] Так інколи буває - лягава на полі ще нічого не бачить, але вже чує (Собко, П'єси, 1958, 399).
2. перен., зневажл. Пов'язаний з таємним наглядом, вистежуванням. - А ви, прислужники, підкрутите, - з серцем відповіла Ольга, - лягава служба у вас, як у потайного сірка, того й дивись, вискочить з-під воріт, вхопить за литку (Цюпа, Три явори, 1958, 45); // у знач. ім. лягавий, вого, ч. Таємний агент поліції. - Зразу й ідіть! - наказав бородань. - Нам ні до чого, щоб сюди лягаві наскочили (Смолич, V, 1959, 35).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лягавий | лягава | лягаве | лягаві |
Родовий | лягавого | лягавої | лягавого | лягавих |
Давальний | лягавому | лягавій | лягавому | лягавим |
Знахідний | лягавий, лягавого | лягаву | лягаве | лягаві, лягавих |
Орудний | лягавим | лягавою | лягавим | лягавими |
Місцевий | на/у лягавому, лягавім | на/у лягавій | на/у лягавому, лягавім | на/у лягавих |