лямований
ЛЯМОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до лямувати. Сама Анна у білій сукні, лямованій по всіх рубцях широкою чорною габою (Л. Укр., III, 1952, 402); Вкінці покликав [Свен] Теорда, свого уповноваженого, передав йому червоно лямований плащ та золотий ланцюг воєводи (Оп., Іду.., 1958, 182); * Образно. Прослались квіти біля того дому, Лямовані вінками скромних трав (Рильський, І, 1956, 438).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лямований | лямована | лямоване | лямовані |
Родовий | лямованого | лямованої | лямованого | лямованих |
Давальний | лямованому | лямованій | лямованому | лямованим |
Знахідний | лямований, лямованого | лямовану | лямоване | лямовані, лямованих |
Орудний | лямованим | лямованою | лямованим | лямованими |
Місцевий | на/у лямованому, лямованім | на/у лямованій | на/у лямованому, лямованім | на/у лямованих |