майстровий
МАЙСТРОВИЙ, а, е, рідко . 1. Який займається майстерством (у 1 знач.). - А тих [годинників], що на руці, як ото в тебе, не люблю. Я чоловік майстровий, біля верстата, з терпугом, зачеплю, розіб'ю (Коп., Земля.., 1957, 80); Внизу, над самим Дніпром, розкинувся Поділ.. Тут починалась слава майстрового люду (Цюпа, Україна.., 1960, 135).
2. у знач. ім. майстровий, вого, ч. . Робітник, ремісник. - Ти мало бачив людей.. Є багато й майстрових, усяких ремісників (Мирний, І, 1954, 347); Того ж дня споряджено до Наливайка в штаб вісім посланців, на чолі з паном Скшетуським, зодягненим за майстрового (Ле, Україна, 1940, 231).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | майстровий | майстрові |
Родовий | майстрового | майстрових |
Давальний | майстровому | майстровим |
Знахідний | майстрового | майстрових |
Орудний | майстровим | майстровими |
Місцевий | на/у майстровому, майстровім | на/у майстрових |
Кличний | майстровий | майстрові |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | майстровий | майстрова | майстрове | майстрові |
Родовий | майстрового | майстрової | майстрового | майстрових |
Давальний | майстровому | майстровій | майстровому | майстровим |
Знахідний | майстровий, майстрового | майстрову | майстрове | майстрові, майстрових |
Орудний | майстровим | майстровою | майстровим | майстровими |
Місцевий | на/у майстровому, майстровім | на/у майстровій | на/у майстровому, майстровім | на/у майстрових |