маломовний
МАЛОМОВНИЙ, а, е. Який не любить багато говорити; мовчазний, небалакучий. Маломовний Жан ніколи не балакав про свої глибші сердечні тайни (Фр., І, 1955, 343); Ліс, тайга зробили цей народ [комі] понурим, замкнутим, маломовним, навчивши бути твердим, витривалим, хоробрим (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | маломовний | маломовна | маломовне | маломовні |
Родовий | маломовного | маломовної | маломовного | маломовних |
Давальний | маломовному | маломовній | маломовному | маломовним |
Знахідний | маломовний, маломовного | маломовну | маломовне | маломовні, маломовних |
Орудний | маломовним | маломовною | маломовним | маломовними |
Місцевий | на/у маломовному, маломовнім | на/у маломовній | на/у маломовному, маломовнім | на/у маломовних |