мандат
МАНДАТ, а, ч . 1. Документ, що свідчить про певні права або повноваження пред'явника. Гей, ".пани".., Дай вам бог спання здорове, Най вам сняться дулі, І вибори, і мандати (Фу., XIII, 1954, 186); Хоч миі делегати фронту, маємо відповідні мандати, проте неорганізованим у лави прохід до.. Марсового поля був уже закритий (Ле, В снопі.., 1960, 302); Мишко так наловчився орудувати мандатом адмірала і примовляти до всіх комендантів та начальників, що пробивав тепер найсильніші загороди й перепони (Кучер, Голод, 1961, 327).
2. іст. Право на управління колишньою колонією Німеччини або частиною колишньої Османської імперії, яке Ліга націй надавала країнам-переможницям після першої світової війни.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мандат | мандати |
Родовий | мандата | мандатів |
Давальний | мандатові, мандату | мандатам |
Знахідний | мандат | мандати |
Орудний | мандатом | мандатами |
Місцевий | на/у мандаті | на/у мандатах |
Кличний | мандате | мандати |